ПОШУК БЕЗРОБІТНИМ ПІДХОДЯЩОЇ РОБОТИ ТА ПРАЦЕВЛАШ-ТУВАННЯ

У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних з одночасним призначенням допомоги по безробіттю прий- мається центром зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєс-  трації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зай­нятості, номер і дата якого зазначається у КІТО.

З наказом про надання чи ненадання статусу безробітного, розмірі строки виплати допомоги по безробіттю, відкладення чи припинення ії виплати громадянин повинен ознайомитися під розписку в картці об­ліку прийнятих рішень керівництва центру зайнятості.

Для одержання статусу безробітного з призначенням допомоги по безробіттю громадянин повинен наступного дня після встановленого строку підбору підходящої роботи (тобто на 8-й день після реєстрації) особисто подати до державної служби зайнятості письмову заяву про надання статусу безробітного та заяву про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів.

Особи, яким виплата по безробіттю призначається згідно з пп. "б" п. 1 ст. 26 і пп. "а" п. 1 ст. 29 Закону України "Про зайнятість населен­ня", у тому числі й особи, що займалися підприємницькою або індиві­дуальною трудовою діяльністю, подають довідку про середню заробі­тну плату за останні два місяці роботи за попереднім місцем роботи, а військовослужбовці, звільнені з військової служби у зв'язку зі скоро­ченням чисельності або штату без права на пенсію, — довідку з військового комісаріату про розмір і строки виплати посадового окла­ду та доплати за звання.

Серед незайнятого населення України багато громадян, які потре­бують со-   ціального захисту і стикаються з великими труднощами під час пошуку роботи. Обов'язок гуманної демократичної держави забез­печити надання додаткових гарантій щодо працевлаштування праце­здатних громадян у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. Для цих ка­тегорій громадян встановлені додаткові гарантії зайнятості.

У ст. 5 Закону України "Про зайнятість населення" визначено такі категорії громадян, які потребують соціального захисту:

·         жінки, які мають дітей віком до шести років;

·      одинокі матері, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів;

·      молодь, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх   школах,  професійно-технічних   закладах   освіту звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, діти (сироти), які залишилися без піклування батьків, а також особи, яким виповнилося п'ятнадцять років і які за згодою одного із батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

·       особи передпенсійного віку (чоловіки по досягненні 58 років,
жінки — 53 років);

·         особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування.

Порядок роботи місцевих державних адміністрацій, центрів зайня­тості щодо забезпечення додаткових гарантій працевлаштування цих ка­тегорій громадян визначено у Положенні про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаш­тування громадян, які потребують соціального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 578 .

Броня — кількість робочих місць для обов'язкового працевлашту­вання громадян, які потребують соціального захисту.

Квота робочих місць — закріплена норма робочих місць, у тому числі з гнучкими формами зайнятості, у відсотках до кількості робо­чих місць для обов'язкового працевлаштування громадян, які потребу­ють соціального захисту.

З метою забезпечення додаткових гарантій щодо працевлаштуван­ня громадян, які потребують соціального захисту, місцеві державні ад­міністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах з чисельністю понад 20 осіб до 5 відсотків загальної кількості робочих місць за робітничими професі­ями, в тому числі з гнучкими формами зайнятості.

У межах броні місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад встановлюють підприємствам квоту робочих місць для обов'язкового працевлаштування громадян, які потребують со­ціального захисту. Квота робочих місць встановлюється щодо кожної категорії громадян, які потребують соціального захисту.

Під час підготовки пропозицій щодо величини броні та квоти робо­чих місць на підприємствах на наступний рік центри зайнятості по­винні проводити велику аналітичну та організаційну роботу.

Насамперед центри зайнятості разом із зацікавленими органами виз­начають очікувану чисельність громадян, які потребують соціального захисту в наступному році, а також вивчають можливості підприємств щодо працевлаштування цих категорій громадян. За місяць до внесен­ня на розгляд місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад пропозиції про встановлення броні та квоти робочих місць доводяться до підприємств. Підприємства уточнюють перелік зазначених робочих місць і у двотижневий строк надсилають дані цен­трам зайнятості.

У разі скорочення чисельності або штату працівників підприємств у розмірі, що перевищує встановлену квоту, місцеві державні адмініст­рації, виконавчі органи відповідних рад зменшують або взагалі не встановлюють квоти для цих підприємств.

У разі відмови у прийнятті на роботу громадян, які потребують со­ціального захисту, у межах встановленої броні державна служба зай­нятості за кожну таку відмову стягує з підприємства штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. У разі відмови підприємства від сплати штрафу до державного фонду сприяння зайнятості населення державна служба зайнятості вирішує питання про його стягнення в арбітражному суді.

Дуже важливим і для громадян, які користуються послугами дер­жавної служби зайнятості, і для працівників місцевих центрів зайня­тості є поняття "підходяща робота ". Саме це поняття визначає, на яку роботу може претендувати громадянин  залежно від причини звільнення з останнього місця роботи, освіти, досвіду роботи, тривалості пері­оду безробіття.

Поняття підходящої роботи міститься у ст. 7 Закону України "Про зайнятість населення". Для громадян, які втратили роботу і заробіток Трудовий дохід), підходящою вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій же місцевості, де він проживає. Заро-  бітна плата повинна відпові­дати рівню, який особа мала за попередньою роботою, з урахуванням її середнього рівня, що був у галузі відповідної області за минулий місяць. Звичайно при цьому враховується становище на регіонально­му ринку праці, наявність вільних робочих місць. У ст. 7 Закону Украї­ни "Про зай- нятість населення" пояснюється, яка робота може вважа­тися підходящою для окремих категорій населення:

·         для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), - робота, яка потребує попередньої професіо­нальної підготовки або оплачувана робота (включаючи роботу тимчасового характеру), яка не потребує професійної підготовки;

·         для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю понад 6 місяців, — робота за спеціальні­стю, що потребує попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі неможливості її надання — інша оплачува­на робота за спорідненою професією (спеціальністю);

·         для громадян, які працювали не за професією (спеціальністю) по­над 6 місяців, — робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за основною професією (спеціальністю) можлива лише за умови попередньої перепідготовки чи підви­щення кваліфікації;

·         для громадян, які змінили професію (спеціальність) за направлен­ням державної служби зайнятості, — робота як за новою, так і за попередньою професією (спеціальністю) за останнім місцем роботи.

У разі неможливості надання громадянину роботи за професією (спеціальніc- тю) протягом шести місяців безробіття служба зайнятості повинна запропонувати йому змінити професію (спеціальність) з ураху­ванням можливості навчання і потреб ринку праці у цій професії (спе­ціальності).

Працевлаштування — це система організаційних, економічних і правових заходів, спрямованих па забезпечення трудової зайнятості населення. Закон вимагає, щоб особи, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і безробітні, активно сприяли своєму працевлаштуванню.

Це означає, що громадянину рекомендується відвідувати центр зайнятості у призначені дні й години, обов'язково маючи при собі паспорт і трудову книжку. Невідвідування безробітним центру зайнятості більше місяця без поважних причин (з дня останнього встановленого строку для відвідування центру зайнятості) може призвести до зняття з обліку.

Одержавши направлення на роботу, громадянин повинен терміново відвідати підприємство — в той самий або на наступний день. Несвоє­часне відвідування підприємства розцінюється як несприяння своєму працевлаштуванню. Корінці направлень роботу громадянин зобо­в'язаний повернути працівникові центру зайнятості при наступному відвідуванні з обов'язковою відміткою кадрової служби про результа­ти відвідування. Порушення цих вимог призводить до відповідних санкцій, передбачених законодавством.

Світовий досвід свідчить, що кожна держава постійно турбується про захист свого ринку праці від неорганізованого припливу інозем­ної робочої сили. Ці питання займають важливе місце в багатьох уго­дах, укладених Україною з зарубіжними державами.

Відповідно до встановленого законодавством України порядку оформлення іноземним громадянам віз для перебування в Україні Міністерство праці України наказом від 5 травня 1993 р. № 27 затвер­дило Тимчасове положення про умови і порядок оформлення іноземним громадянам дозволу на працевлаштування в Україні (зі змінами, вне­сеними наказами Міністерства праці України від 9 вересня 1996 р. № 73 та від 22 травня 1997 р. № 42).

Дозвіл на працевлаштування надається іноземному громадянину та особі без громадянства, які мають намір зайнятися в Україні трудовою діяльністю або проходитимуть професійне навчання чи підвищувати­муть кваліфікацію із залученням до роботи (стажування) або прибули на основі контрактів, укладених між українськими та зарубіжними суб'єктами господарської діяльності.

Дозвіл на працевлаштування є підставою для видачі іноземному громадянину візи на в'їзд в Україну.

Дозвіл на працевлаштування оформлюється і видається Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України або його дозволу центром зайнятості Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя для роботи на зазначеному підприємстві (в установі, організації) на певній посаді (за фахом).

Заяву про видачу дозволу на використання праці іноземних громадян погоджену з місцевим центром зайнятості, подають українські підприємства, установи та організації незалежно від форм власності а іноземні суб'єкти господарської діяльності, що діють на території України. У заяві довільної форми слід обгрунтувати необхідність ви­користання праці іноземних громадян і можливість створення для них необхідних умов перебування та діяльності. До заяви додаються:

·         копія контракту між іноземними та українськими суб'єктами госпо-дарської діяльності на виконання певного обсягу робіт або послуг;

·         копія статуту;

·         копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господар­ської діяльності;

·         список іноземних громадян із зазначенням їх повного імені та прізвища, року народження, номера паспорта, спеціальності (фаху), статі;

·         квитанція про перерахування коштів за розгляд заяви (по десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за оформлення кожного дозволу).

Дозвіл на працевлаштування видається, як правило, на строк до одного року. Строк його дії може бути подовжений. Максимальний строк безперервного перебування іноземного громадянина в Україні з метою працевлаштування не повинен перевищувати чотирьох років. Після перерви, яка має бути не менше 6 місяців, іноземний громадянин може знов одержати дозвіл на працевлаштування в Україні у встанов­леному порядку.