Функції служби зайнятості:
1) реєструє тих хто, шукає
роботу, веде облік їх професійної кваліфікації, навичок, досвіду та побажань,
опитує їх з метою пошуку їм роботи, у разі необхідності перевіряє їх стан
здоров’я і рівень професійної підготовки, сприяє в професійній орієнтації,
підготовці і перенавчанні;
2) одержує від підприємців
точні дані про вакантні посади і вимоги, яким повинні відповідати працівники;
3) направляє на вакантні
посади кандидатів з необхідною кваліфікацією і придатних за своїм фізичним
станом.
До функцій служби зайнятості
входить також вжиття заходів для полегшення працевлаштування безробітного. Для
цього служба зайнятості сприяє безробітному:
· у зміні професії, для того щоб пропозиція робочої сили відповідала попиту
на неї;
· у забезпеченні
тимчасового переведення працівника з одного району в інший у разі тимчасової
нестачі чи перевантаження робочої сили в тому чи іншому районі.
Згідно з чинним законодавством
державній службі зайнятості надано право:
· одержувати від підприємств, установ і
організацій незалежно від форм власності статистичні дані про наявність
вакантних робочих місць, про вивільнюваних працівників і заходи, що можуть
привести до вивільнення працівників;
· розробляти і вносити на розгляд місцевих
державних адміністрацій пропозицій щодо встановлення для підприємств (установ,
організацій) усіх форм власності квоти прийняття на роботу осіб, які потребують
соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, і
направляти таких громадян для працевлаштування;
· направляти для працевлаштування на
підприємства ( в установи, організації) усіх форм власності за наявності там
вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби
зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки;
· направляти безробітних
громадян за їх бажанням на оплачувані громадські роботи ;
· оплачувати вартість професійної підготовки
осіб, працевлаштування яких потребує здобуття нової професії (спеціальності), а
також встановлювати їм на період навчання матеріальну допомогу у розмірах,
передбачених законодавством України про зайнятість населення;
· надавати громадянам
матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати
виплату допомоги;
· вносити пропозиції до місцевих державних
адміністрацій про зупинення на строк до 6 місяців рішення підприємств про
вивільнення працівників у разі утруднення їх подальшого працевлаштування з одночасною
частковою або повною компенсацією витрат підприємств, що спричиняються цією
відстрочкою, згідно із законодавством України;
· відвідувати підприємства (установи, організації) для контролю за дотриманням законодавства
про зайнятість населення і вирішення питань, пов’язаних із соціальним захистом громадян;
· розпорядження коштами фонду сприяння
зайнятості;
· стягувати з підприємств
(установ, організацій) незалежно від форм
власності суми прихованих або занижених обов’язкових зборів і недоїмок
до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
· компенсувати до 50 % витрат підприємствам
(установам, організаціям) на перепідготовку працівників, які підлягають
скороченню у зв’язку зі змінами виробництва і праці, за умови їх працевлаштування;
· стягувати штрафи з
підприємств (установ і організацій) усіх форм власності в разі:
- відмови у прийнятті на роботу громадян, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних
умовах конкурувати на ринку праці, у межах установленої
броні;
- використання праці іноземців або осіб без громадянства
без дозволу державної служби зайнятості;
- надання послуг, пов’язаних з профорієнтацією населення, посередництвом у працевлаштуванні громадян в Україні та
за кордоном без дозволу (ліцензії), виданого Державним
центром зайнятості:
- неподання або порушення строків порушення строків подання
державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне вивільнення
працівника, як це передбачено п. 5 ст. 20
Закону про зайнятість;
·
припиняти дію наказів,
інструкцій
та інших рішень підприємств (установ, організацій) усіх форм
власності, що суперечать законодавству про
зайнятість населення. У разі потреби вносити до вищих органів пропозиції про
скасування зазначених наказів;
·
стягувати з підприємств,
установ та організацій суми витрат, пов’язаних із працевлаштуванням,
професійною підготовкою, перепідготовкою, виплатою допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги
по безробіттю в разі відмови у прийнятті на роботу спеціалістів, які раніше були ними заявлені.
Новий обсяг функцій і прав державної
служби зайнятості визначився після прийняття Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття”, який набрав чинності з 1 січня 2001 р.
Відповідно до цього закону введено систему обов’язкового державного соціального
страхування на випадок безробіття, що забезпечує здійсненя всіх заходів
соціального захисту через фонд загальнообов’язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття. Фонд створений для управління
страхуванням на випадок безробіття, збирання та акумуляції страхових внесків,
контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних
послуг, здійснення соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із
законодавством і статутом Фонду, який став правонаступником Державного фонду
сприяння зайнятості населення.
Заходи щодо соціального захисту у разі
безробіття, які здійснюються згідно із Законом України “Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття”, розподіляються на види
забезпечення і соціальні послуги.
До видів забезпечення зараховується:
· допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації
підприємницької діяльності безробітними;
· допомога по частковому безробіттю;
· матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідгоьовки або
підвищення кваліфікації безробітного;
·
матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та
непрацездатним особам, які перебувають на його
утриманні.
До соціальних послуг належать:
· професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації
та профорієнтація;
· сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання
роботодавцю дотації для створення додаткових робочих місць з метою працевлаштування
безробітних і фінансування організації оплачуваних громадських робіт для
безробітних;
· інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з
працевлаштуванням.
Управління Фондом
здійснюється правлінням, до складу якого на паритетній
основі входять представники держави, застрахованих осіб і
роботодавців, по 15 представників від кожної
сторони (ст.. 10 і 11 Закону).
Оперативну діяльність Фонду здійснює
виконавча дирекція Фонду, функції якої покладено
на державну службу зайнятості. Директор Державного центру зайнятості –
центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики – та
його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції
Фонду. Керівник виконавчої дирекції Фонду входить до складу правління Фонду з
правом дорадчого голосу.
Виконавча дирекція Фонду організовує
виконання рішень правління фонду і забезпечує дотримання законодавства України
про страхування на випадок безробіття, діє від імені Фонду та підзвітна йому в
межах порядку, передбачених статутом Фонду.
Функції робочих органів виконавчої
дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим,
обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні в містах
центри зайнятості.
Згідно із Законом України “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”
виконавча дирекція Фонду та її робочі органи )тобто державна служба зайнятості
та її місцеві органи) здійснюють такі функції:
· ведуть реєстр платників
страхових внесків;
· приймають страхові внески;
· здійснюють оперативне розпорядження
фінансовими ресурсами фонду в межах затвердженого бюджету;
· виплачують забезпечення і
надають соціальні послуги, передбачені законодавством;
· контролюють правильність нарахування,
своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за струхуванням на
випадок безробіття;
· відстоюють інтереси Фонду в судових та інших
органах;
· репрезентують Фонд у взаємовідносинах з
органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами,
установами, організаціями, об’єднаннями громадян з питань соціального захисту,
а також органами соціального страхування на випадок безробіття зарубіжних країн,
міжнародними організаціями, діяльність яких пов’язана із захистом соціальних
прав людини;
· готують та подають на розгляд правління Фонду:
- пропозиції щодо
вдосконалення законодавства про обов’язкове соціальне страхування на випадок
безробіття;
- пропозиції щодо розміру
страхових внесків на наступний рік;
- пропозиції щодо розміру
резерву коштів Фонду;
- звіт про діяльність.
На державну службу зайнятості згідно із
Законом про зайнятість покладено соціальний захист працівників, які опинилися у
стані часткового безробіття, тобто втратили роботу на короткий час або обсяг їх
роботи зменшився через непередбачувані простої не з вини роботодавця або
працівника.
У ст. 24-26 Закону про зайнятість
передбачається, за яких умов, кому і в яких розмірах може надаватись допомога по
частковому безробіттю. Це поняття в законодавстві України введене вперше. Проте
впровадження цих статей найближчим часом не передбачається через недостатні
економічні і фінансові умови. Рішення про їх впровадження ухвалюватиме Верховна
Рада України щороку одночасно з розглядом питання про розміри страхових внесків
виходячи з економічних можливостей держави.
Комментариев нет:
Отправить комментарий