ПІДГОТОВКА ,ПЕРЕПІДГОТОВКА ТА ПІДВИ ЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ НЕЗАЙНЯТОГО НАСЕЛЕННЯ

У ст. 24 Закону України “Про зайнятість населення” чітко визначаються випадки, коли може здійснюватись професійна підготовка осіб, що зареєстровані у службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і без­робітні:

•     неможливість підібрати підходящу роботу через відсутність не­обхідної професійної кваліфікації;

•     необхідність змінити кваліфікацію у зв'язку з відсутністю робо­ти, яка відповідає професійним навичкам;

•     у разі втрати здатності виконувати роботу за попередньою про­фесією;

•     пошук роботи вперше і відсутність професії (спеціальності).

З метою забезпечення єдиного науково-методичного підходу до ре­алізації політики у сфері професійного навчання незайнятого населен­ня, об'єднання зусиль усіх зацікавлених відомств і організацій Кабінет Міністрів України постановою від 1 лютого 1996 р. №150 ухвалив Концепцію професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації незайнятого населення.

На основі узагальнення досвіду та вивчення літературних дже­рел вітчизняних і зарубіжних спеціалістів в Україні створена струк­турно-змістова модель професійної освіти, на підставі якої здійсню­ються програми підготовки та перепідготовки працівників (ППП).

Незайняте населення, особливо вивільнені працівники і безробітні, які довгий час не працюють, має певні специфічні якості внаслідок пе­реживань, пов'язаних із втратою роботи і неможливістю реалізуватися як професіонал, що потребує здійснення психореабілітаційних заходів, удосконалення роботи з профорієнтації, індивідуального визначення профілю формування психологічної готовності громадян до навчання та праці за новообраною професією.

Професійне навчання незайнятого населення покликане сприяти ефективному використанню трудового потенціалу особи, підвищенню її соціальної та професійної мобільності, бути засобом профілактики масового безробіття, відігравати важливу роль у підготовці кадрів для структурної та технологічної перебудови галузей економіки, сти­мулювати пошук незайнятим громадянином найефективніших шляхів підвищення професійно-кваліфікаційного рівня, інтелектуальної та трудової незалежності.

    Основна мета професійного навчання незайнятих громадян — сприти їхньому працевлаштуванню завдяки отриманню професії (спеціальності) або підвищенню кваліфікації та конкурентоспроможності на ринку праці.

      В основу професійного навчання незайнятого населення покладено такі принципи:

•     добровільність професійного навчання;

•     відповідність професійного навчання незайнятого населення державним вимогам;

•     зв'язок професійного навчання з процесами ринкових перетво­рень, розвитком різних форм власності та господарювання, ре­структуризацією економіки та зайнятості населення;

•     орієнтація незайнятого населення на перспективні сфери трудо­вої діяльності згідно з попитом на ринку праці;

•     диференційований підхід до різних соціальних груп незайнятого населення;

•     упровадження модульної системи професійного навчання з вико­ристанням індивідуального підходу до кожної особи;

•     децентралізація управління професійною освітою незайнятих громадян;

•     взаємозв'язок професійного навчання незайнятого населення із загальною системою безперервної професійної освіти.

Згідно з концепцією професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації незайнятого населення професійне навчання цих громадян здійснюється у порівняно короткі терміни з урахуванням наявного життєвого, професійного досвіду і психічного стану. Макси­мальний термін навчання — до одного року. В окремих випадках цей термін може бути подовжений державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України за погодженням з Міністерством освіти і науки України до півтора року. Проте обме­жені фінансові ресурси державної служби зайнятості не дають змоги скористатися цією можливістю.

Порядок комплектування навчальних груп і терміни навчання виз­начені в Положенні про організацію професійної підготовки, підви­щення кваліфікації та перепідготовки вивільнюваних працівників і не­зайнятого населення, затвердженому наказом Міністерства праці Ук­раїни від 30 червня 1994 р. № 36/206.

Професійне навчання громадян, що зареєстровані в місцевих цент­рах зайнятості як такі, що шукають роботу, і безробітні, організовується Державною службою зайнятості на договірній основі в навчальних зак­ладах, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від рівня їх підпорядкованості, діяльність яких пов'язана з наданням послуг для одержання професійної освіти, підготовкою спеціалістів різних рівнів кваліфікації, а також у навчальних закладах держаної служби зайнятості. Ці навчальні заклади (установи, організації) повинні мати спеціальні дозволи (ліцензії), які видаються у встановленому порядку.

Для професійного навчання незайнятого населення застосовують такі його види:

•     підготовка робітників — для осіб, які не мають професії й будуть набувати її вперше;

•     підготовка робітників і фахівців з вищою освітою—для осіб, які виявили бажання перекваліфікуватися з метою наступного пра­цевлаштування за набутою новою професією (спеціальністю);

•     підвищення кваліфікації робітників і фахівців з вищою освітою з метою удосконалення знань, умінь і навичок за наявними у них професіями (спе-ціальностями), оволодіння новими функціональ­ними обов'язками і особливостями майбутньої трудової діяль­ності в умовах ринкових відносин, зокрема вивчення основ підприємництва, менеджменту, маркетингу тощо.

     Громадяни, зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шу-кають роботу, безробітні і потребують професійної підготовки або перепідго- товки, проходять професійне консультування з метою оз­найомлення з потребами ринку робочої сили, вимогами до працівника та рівня кваліфікації, можливостями та умовами навчання. З особами, які направляються на професійне нав- чання, місцеві центри зайнятості укладають відповідні договори та видають направлення на навчання. Професійне навчання працівників може організовуватись за курсо­вою або індивідуальною формами навчання, а перепідготовка фахівців з вищою освітою — лише за курсовою. При курсовій формі навчання групи комплектуються в кількості 25-30 осіб, але не менше 7 осіб для робітничих професій і 10 — для фахівців з вищою освітою із осіб, які навчаються за однією професією (спеціальністю).

Рівень охоплення незайнятого населення професійним навчанням залишається досить невисоким. Наприклад, у 2000 р. на професійне навчання було направлено лише 137,2 тис. осіб, або 5 % чисельності громадян, які звернулись до служби зайнятості по допомогу у праце­влаштуванні. У територіальному розрізі даний показник коливався у 2000 р. від 3,7 % у Закарпатській області до 14,9 % у м. Києві, що свідчить про неоднакове ставлення служб зайнятості до професійного навчання незайнятого населення. Кількість громадян, які перебували на обліку в службі зайнятості у 2000 р. і проходили професійне на­вчання, скоротилась до 5 %  проти 6,5 % у 1993 р.

 Терміни професійної підготовки нових робітників (тих, хто на­вчається вперше) установлюються до 6 місяців, а з складних про­фесій — до 10 місяців.

При перепідготовці робітників (тих, хто виявив бажання змінити про­фесію) тер-   міни навчання не повинні бути меншими від половини строків, установлених для підготовки нових робітників. При цьому враховуються професійний рівень осіб,  які навчатимуться, їх практичний досвід.

Терміни навчання при підвищенні кваліфікації робітників з метою при­своєння їм вищої кваліфікації (тарифного розряду, класу, категорії) уста­новлюється від 1 до 3 місяців залежно від складності професії.

Терміни підвищення кваліфікації робітників на курсах цільового при­значення (якщо для роботи на робочих місцях необхідно вивчити та ос­воїти нову техніку, обладнання, технологічні процеси, пов'язані з по­кращенням якості продукції тощо) установлюються не менше 20 годин.

Тривалість часу на перепідготовку незайнятих громадян з вищою освітою становить для молодших спеціалістів не менше 850 аудиторних годин, спеціалістів — не менше 1200.

Тривалість підвищення кваліфікації фахівців з вищою освітою встанов-люється з урахуванням мети і складності навчання, категорії та професійної кваліфікації слухачів: короткострокове — від 20 до 72 годин, довгострокове -від 72 до 432 годин.

У всіх випадках установлюється тижневе навантаження на слухача не менше 36 годин.

Період професійного навчання громадянина зараховується в його трудовий стаж. Відповідний запис вноситься до трудової книжки на­вчальним закладом у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про зайнятість населення" громадянам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі змінами в орга­нізації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, і військовослужбов­цям, звільненим з військової служби у зв'язку зі скороченням чисель­ності або штату без права на пенсію, за умови їх реєстрації у службі зайнятості як таких, що шукають роботу, і безробітних, у період професійної підготовки і перепідготовки виплачується матеріальна допо­мога в розмірі 75 % їх середньої заробітної плати за останнім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в на­родному господарстві відповідної галузі за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати.

     Громадянам, які зареєстровані в державній службі зайнятості на за­гальних підставах або які вперше шукають роботу чи тривалий час (більше шести місяців) не працюють, або закінчили навчання у професій­но-технічних і вищих       закладах освіти чи звільнилися зі строкової військо­вої або альтернативної (не-  військової) служби, зареєстрованим у дер­жавній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і безробітні, у пе­ріод професійної підготовки і перепідготовки виплачується матеріальна допомога у розмірі допомоги по безробіттю, передбаченої для цієї кате­горії громадян (ст. 28, 29 Закону України "Про зайнятість населення").

Управління системою професійного навчання незайнятого населен­ня здійснюється Міністерством праці та соціальної політики України і Міністерством освіти і науки України. Організаційна структура цієї системи включає Державний центр зайнятості, місцеві центри зайня­тості та відповідні відділи у цих центрах.

Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики забезпечує через свої органи на місцях організацію професійного навчання незайнятого населення, здійснює контроль і координацію ро­боти органів державної служби зайнятості в цьому напрямку, визначає пріоритетні напрями професійного навчання незайнятого населення, забезпечує місцеві центри зайнятості необхідними методичними, аналі­тичними, інформаційними та іншими матеріалами.

Кримський республіканський, обласні, Київський і Севастопольсь­кий міські центри зайнятості забезпечують реалізацію у регіонах дер­жавної політики у сфері професійного навчання незайнятого населен­ня, здійснюють фінансове забезпечення навчального процесу. Безпосе­редню організацію професійного нав- чання вивільнених працівників і незайнятого населення в регіонах здійснюють відповідні відділи центрів зайнятості. Вони планують та організовують заходи, пов'язані з професійним навчанням незайнятого населення з урахуванням поточ­ної та додаткової потреби регіонів у робітничих кадрах і спеціалістах, наявних фінансових ресурсів, професійних інтересів, нахилів, здібнос­тей та стану здо-ров'я громадян, можливостей навчальних закладів, підприємств, установ і організацій, де буде здійснюватися навчання, та їх матеріально-технічного, кадрового і методичного забезпечення, контролюють виконання навчальних планів і програм, відвідування слухачами занять, здійснюють підвищення кваліфікації спеціалістів місцевих центрів зайнятості, які займаються питаннями професійного навчання незайнятого населення, надають методичну допомогу місце­вим центрам зайнятості, ведуть відповідну статистичну звітність.

Місцеві центри зайнятості, крім Кримського республіканського, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайня­тості, визначають поточну та перспективну потребу в кадрах за про­фесією і кваліфікацією і на цій основі здійснюють практичну роботу з відбору та направлення громадян на професійне навчання. Організо­вують (у разі делегування їм відповідних функцій) безпосередньо це навчання на підставі укладених ними за попереднім погодженням з об­ласним центром зайнятості договору з навчальними закладами та підприємствами, що розташовані на їх території, займаються праце­влаштуванням громадян, які закінчили професійне навчання.

На власній навчальній базі державна служба зайнятості здійснює професійне навчання незайнятого населення для задоволення поточних потреб регіону в кадрах за рідкісними професіями, які матимуть обме­жений попит в регіонах або в яких буде гостра потреба у зв'язку зі структурною та технологічною перебудовою виробництва і підготовка за якими в інших навчальних закладах регіону не здійснюється, а та­кож підвищення кваліфікації працівників місцевих центрів зай- нятості.

Професійне навчання громадян, які зареєстровані у службі зайня­тості як такі, що шукають роботу, здійснюється за рахунок коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення.

У випадках, коли професійне навчання проходить громадянин, який за попереднім місцем роботи протягом двох років до вивільнення не мав змоги підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну про­фесію, витрати компенсуються за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено цього працівника (ч. 2 п. 4 ст. 26 Закону України "Про зайнятість населення").

Підприємства, установи та організації, що зареєстровані в дер­жавній службі зайнятості як платники збору до Державного фонду сприяння зайнятості населення, а з 2000 р. до Фонду загальнообов'яз­кового державного соціального страхування, згідно зі ст. 19 та 26 За­кону України "Про зайнятість населення" мають право на компенса­цію до 50 % витрат:

-      на перепідготовку  працівників, які підлягають скороченню у зв'яз­ку зі змінами в організації виробництва і праці, за умови їх праце­влаштування на цьому підприємстві, в установі, організації;

-      на організацію навчання прийнятих на роботу громадян, вивільне­них з інших підприємств, установ, організацій, які були зареєстро­вані центром  зай-    нятості відповідно до ст. 26 зазначеного Закону.

Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики Ук­раїни від 19 жовтня 1999 р. №185 з 1 січня 2000 р. введено в дію поря­док, згідно з яким для розгляду і вирішення питання про компенсацію цих витрат підприємства, установи, організації у місячний термін з дня працевлаштування або переведення на іншу роботу за набутою про­фесією (спеціальністю) громадян, які закінчили  навчання, повинні по­дати заяву (у довільній формі) з усіма необхідними документами до центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласного, Київсько­го і Севастопольського міських центрів зайнятості, яка передається до регіональних координаційних комітетів сприяння зайнятості населення.

Рішення про розмір компенсації або відмову про її виплату, джерела фінансування приймаються регіональними державними адміністраціями та органами міс- цевого самоврядування за поданням координаційних ко­мітетів сприяння зайнятості. У разі компенсації цих витрат за рахунок Державного фонду сприяння   зайнятості населення вона здійснюється в межах коштів, передбачених на ці цілі в кошторисах центрів зайнятості відповідно до регіональних програм зайнятості населення.

З метою підвищення ефективності професійного навчання, введення в навчальний процес гнучких програмних технологій, індивідуалізації навчальних програм з урахуванням наявних знань та вмінь слухачів впроваджується модульна система професійного навчання. Положення про організацію професійного нав- чання незайнятого населення за мо­дульною системою затверджено наказом Міністерства праці та со­ціальної політики України і Міністерства освіти і науки України від 8 липня 1999 р. №113/247.

Модульна система професійного навчання — це гнучка іннова­ційна педагогічна технологія організації навчального процесу у професійно-технічних навчальних закладах, що грунтується на інди­відуалізованому підході до освоєння модулів трудових навичок осо­бистістю у визначеній професії за індивідуальними навчальними про­грамами.

   Модуль трудових навичок — це опис роботи в рамках виробничо­го завдання чи професії (спеціальності), виражений у вигляді модуль­них блоків.

Модульний блок — це логічно довершена, прийнятна частина робо­ти в рамках виробничого завдання, професії (спеціальності) чи сфери діяльності з чітко виз- наченим початком та закінченням.

На першому етапі організації навчального процесу за модульною системою у навчальному закладі проводиться тестування слухачів з метою виявлення базового рівня їхніх знань та вмінь за професією. За результатами тестування для кожного слухача розробляється індиві­дуальна модульна навчальна програма, за якою і здійснюється на­вчання. Термін навчання для кожного слухача виз- начається інди­відуально.

Професійне навчання за модульною системою здійснюється в на­вчальних групах, кількість слухачів у яких на початок навчання ста­новить щонайбільше 15 і щонайменше 7 осіб. До викладацької роботи за модульною системою залучаються педагогічні працівники з вищою освітою та практичним досвідом педагогічної роботи не менше трьох років, які пройшли підвищення кваліфікації з методики модульного професійного навчання і одержали сертифікат установленого зразка.

За участю Державного центру зайнятості Міністерства праці та со­ціальної політики України, а також навчальних закладів освіти триває робота із запровад- ження модульного навчання для дорослого незайнято­го населення. Так, у 1998 р. було розроблено 815 навчальних елементів (навчальних посібників) модульних програм за методикою Міжнародної організації праці, а у 2001 р. їх кількість значно зросла і перевищила 1000. Наприкінці жовтня 2000 р. у Києві відбувся міжнародний   семінар з питань перепідготовки робочої сили з використанням модульних технологій професійного навчання, організатором якого були МОП, ПРООН та Міністерство праці України. Представники понад десяти країн світу ознайомилися з досвідом України, його визнано успішним і рекомендовано для запровадження в усіх країнах Східної Європи.

Державна служба зайнятості надає такі профорієнтаційні послуги: інформує щодо змісту професій і спеціальностей та умов успішного оволодіння ними, допомагає у виборі виду професійної діяльності, що найбільше відповідає здібностям особистості, стану її здоров'я, вимо­гам ринку праці, спонукає безробітних до самостійного пошуку робо­ти та працевлаштування, індивідуальної трудової діяльності і роботи у сфері малого та середнього бізнесу. Загальна чисельність осіб, які в 1991-2000 рр. та протягом 2002 р. скористалися профорієнтаційними послугами, становила 7,7 млн чоловік.

Останніми роками попит на навчання перевищує можливості дер­жавної служби зайнятості. Доказом цього є різниця між кількістю осіб, які виявили бажання навчатися, і кількістю осіб, які розпочали навчання. Слід відзначити, що останніми роками кількість громадян, які навчаються за направленням служби зайнятості, невпинно зрос­тає. Початкове професійне навчання здобувають 30 % осіб, які на­вчаються, і має тенденцію до спаду; 5 % становлять особи, що підви­щують кваліфікацію; 65 % — це особи, професія (спеціальність) яких втратила попит, вони проходять курси пере-   навчання, щоб здобути іншу професію.

У 1998 р. чисельність осіб, охоплених профнавчанням, становила 105,2 тис., тобто збільшилась удвічі (у Волинській, Донецькій, Пол­тавській, Львівській областях,          м. Севастополі — у 3,1 — 3,7 раза). Про­фесійна підготовка та перепідготовка здійснювалася за 212 професіями та спеціальностями (у 1997 р. — за 167). Розширюються заходи щодо збільшення обсягів підготовки незайнятих громадян для зайняття підприємницькою діяльністю, зокрема закінчився експеримент зі ство­рення 9 бізнес-інкубаторів, у яких проводилось навчання за напрямом "менеджер малого бізнесу". У багатьох регіонах служби зайнятості активно співпрацюють з кадровими службами підприємств, установ і організацій при розробці програми підготовки кадрів під конкретні робочі місця.