СУТНІСТЬ МАТА І ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ПРОФОРІЄНТАЦІЇ НЕЗАЙНЯТОГО НАСЕЛЕННЯ

Державною програмою зайнятості населення на 2001-2004 рр., основними  напрямами                                                                                                                                                                                       соціальної політики на цей же період передба­чається насамперед активне державне регулювання рівня зайнятості й балансу попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці. Світо­вий досвід підтверджує, що активна політика зайнятості сприяє утри­манню рівня безробіття в межах 3 % загальної чисельності працездат­ного населення. До активних заходів сприяння зайнятості населення, які здійснює державна служба зайнятості згідно із Законом про зай­нятість населення, належать: професійна орієнтація, професійне на­вчання звільнених працівників і безробітних, допомога у зв’язку з трудовою міграцією, безвідсоткові позики для створення нових підприємств для безробітних, організація так званих додаткових робіт оплачуваних громадських робіт.

Пасивна політика зайнятості зорієнтована на передчасний вихід безробітних на пенсію, допомогу по безробіттю та інші грошові вип­лати, що призводять до неефективного використання робочої сили. 

Після набрання чинності Закону України “Про загальнообов’язкове державне                                                                                                                                                                                                                                      соціальне страхування на випадок безробіття»  роз­міри і строки виплати допомоги по безробіттю визначаються за прин­ципами, що спонукають безробітних до       активного пошуку роботи.

     В умовах розвитку ринкових відносин в Україні пріоритетний на­прям у наданні допомоги у професійному самовизначенні мають такі категорії населення: молодь, що закінчує загальноосвітню школу і вперше обирає професію (фах); незайняте і безробітне населення, що опинилось без роботи у  зв'язку із структурними перебудовами в еко­номіці чи за власним бажанням вирішило змінити сферу діяльності; соціально незахищені категорії населення.

      Саме в умовах переходу до ринкової економіки, коли інтенсифі­кується процес вивільнення робочої сили і підвищуються вимоги до кваліфікації працівників, особливого значення набуває професійна орієнтація (далі — профорієнтація). Роль профорієнтації у формуванні ефективної зайнятості населення зумовлюється тим, що науково об­ґрунтований і усвідомлений вибір громадянами професії створює пере­думови для отримання максимальних результатів від трудової діяль­ності. Профорієнтація сприяє також раціональній структурній перебу­дові народного господарства з урахуванням раціональної потреби у професіях (спеціальностях), є засобом запобігання стресовій поведінці осіб, яким загрожує безробіття. Цю роботу потрібно виконувати пос­тійно, системно і забезпечувати свідомий вибір професії всіма групами населення.

     З метою визначення основних напрямків державної політики у сфері професійної орієнтації, забезпечення єдиного науково-методич­ного підходу до її реалізації Кабінет Міністрів України постановою від 27 січня 1994 р. №48 ухвалив Концепцію державної системи про­фесійної орієнтації населення. Згідно з цією Концепцією професійна орієнтація — це комплексна науково обґрунтована система форм, методів і засобів впливу на особу з метою оптимізації її професійного самовизначення на основі врахування особистісних характеристик кожного індивідума та потреб ринку праці.

      Основним призначенням системи методів профорієнтації є ефективне якісне забезпечення підприємств, фірм і організацій кадрами потрібних професій і кваліфікацій. Профорієнтація є засобом раціонального, дбайливого використання трудових ресурсів, що забезпечує максимальний ефект і мінімальні витрати на підготовку і подальше професійне удосконалення спеціалістів. Профорієнтація має сформувати у людини інтерес до якогось виду трудової діяльності, вибір найбільш доцільної для цієї людини професії з урахуванням її психофізичних ха­рактеристик, інтересів, здібностей, а також потреб економіки країни в кадрах працівників відповідних професій. Професійна орієнтація здійснюється шляхом ознайомлення людей зі сферами діяльності, про­фесіями, підприємствами, умовами та профілем їх роботи і становить комплекс заходів, які здійснюються соціальними інститутами (державою, підприємствами, центрами професійної орієнтації, сім’єю) і допомагають людині у свідомому професійному самовизначенні.

     Основна мета профорієнтаційної роботи полягає у сприянні за допомогою специфічних методів посиленню конкурентноздатності працівників на ринку й досягненню ефективної зайнятості населення.

     Під час профорієнтаційної роботи використовують соціально-економічні, медико-фізіологічні та психолого-педагогічні методи та методики.

     Основними принципами профорієнтаційної роботи є :

·         комплексний характер профорієнтаційних послуг;

·         узгодження інтересів особи і суспільства через ринок праці;

·         діяльнісний підхід до визначення професійної придатності;

·         надання громадянам України та громадянам іноземних держав, з якими Україна має відповідні угоди, незалежно від місця їх роботи чи навчання, віку, статі, національності, релігійних переконань рівних можливостей щодо отримання профорієнтаційних послуг;

·         доступність професійної та іншої інформації стосовно можливостей вибору чи зміни професії, форми навчання і працевлаштування;

·         добровільність і безкоштовність отримання профорієнтаційних послуг усіма групами населення на гарантованому державному рівні;

·         конфіденційний і рекомендуючий характер висновків профконсультацій та профдобору, дотримання працівниками профорієнтаційних служб норм професійної етики.

     Основним об’єктом профорієнтаційної діяльності є зайняте і незайняте населення, у тому числі молодь, що навчається, вивільнювані працівники і особи з обмеженою працездатністю.